Бродівській районній асоціації інвалідів - 20 років
Бродівська районна асоціація інвалідів створена 6 липня 1993 року завдяки підтримці Львівської обласної асоціації інвалідів, райдержадміністрації, районної і міської рад, управління праці та соціального захисту населення РДА. Тут склався дружний колектив, який протягом усього цього часу очолює Анатолій Шнайдрук.
Непростими і нелегкими були роки становлення. Найпершим і вагомим здобутком колективу асоціації стало виділення приміщення на вул. І.Франка,12. Вагому фінансову підтримку тоді надало керівництво нафтопроводу «Дружба». Зараз районна асоціація інвалідів – це міцна незалежна ланка руху інвалідів Львівщини. Тут створена і діє розгалужена структура спеціалізованих підрозділів. Зокрема, благодійні фонди «Турбота» та «Святого Юрія», бухгалтерський відділ, сектор обліку і реєстрації членів асоціації, 4 пункти видачі благодійної гуманітарної допомоги, 10 опорних пунктів в селах району, транспортний відділ, медпункт, перукарня, створена своя інтернет-сторінка.
Сьогодні асоціація об’єднує більше трьох тисяч інвалідів району. На громадських засадах працює понад 100 волонтерів. Сюди приходять щодня люди з особливими потребами не тільки за матеріальною допомогою, а й за розумінням, моральною підтримкою і просто, щоб поспілкуватися. Про авторитет асоціації промовисто свідчить той факт, що протягом року за різноманітною допомогою сюди звертається понад 10 тисяч громадян. Через сільські осередки інвалідів, соціальних працівників, сільські ради асоціація вивчає і володіє інформацією про потреби і життя людей з особливими потребами у селах. Завдяки допомозі школярів, сільських і церковних громад щороку заготовляють овочі на зиму. Роботу тут не тільки планують, а й аналізують на засіданнях президії і ради асоціації.
Керівник асоціації Анатолій Шнайдрук особливо цінує роботу волонтерів і поважно називає їх «золотим фондом» їх організації.
– Це люди різного віку і деколи навіть різних груп інвалідності, батьки дітей-інвалідів, які за свою працю отримують не гроші, а подяки від людей, – говорить він. – Частину свого серця, доброти вони щоденно віддають неповносправним людям. Скажу відверто, що часто чиновники не розуміють і не вірять, що хтось сьогодні може працювати «за так». Але, дякувати Богу, що в нашому суспільстві сьогодні ще є люди, які здатні відчувати чужий біль, співчувати і бути милосердними.
Дбають в асоціації не тільки про матеріальне, а й про задоволення культурних потреб інвалідів. Щороку завдяки спонсорам для них передплачують часопис «Благовіст» та районну газету «Голос відродження». Крім того, для неповносправних людей організовують поїздки на різні заходи у Львів, до святих та чудотворних місць.
Знаковою подією в культурному житті району став благодійний концерт, як його тоді назвали, добра і любові, організований районною асоціацією інвалідів, в якому взяли участь італійська оперна співачка Моніка Мінареллі та солісти Львівського Національного оперного театру ім. Соломії Крушельницької. Зібрані під час концерту кошти були передані на допомогу людям з обмеженими фізичними можливостями.
Протягом всіх 20-ти років районна асоціація інвалідів співпрацює з міжнародними благодійними організаціями Канади, США, Чехії, Польщі. Але співпраця зі Спілкою допомоги країнам Східної Європи з Німеччини, осередок якої знаходиться в містечку Вольфратсгаузен (земля Баварія), – це особлива сторінка в історії асоціації. Підтримка німецьких партнерів є суттєвою для інвалідів Бродівщини. Зокрема, завдяки їм на Бродівщині немає проблем із забезпеченням інвалідними візочками, іншими засобами для пересування, відкрито чотири пункти видачі гуманітарної допомоги. Щороку для учнів Підкамінської спецшколи-інтернату вони привозять близько 100 слухових апаратів. Суттєвою була допомога німецьких доброчинців в комп’ютеризації навчальних закладів. Магістрат міста Вольфратсгаузен та Спілка допомоги країнам Східної Європи стали спонсорами благодійної їдальні «Милосердя», що протягом п’яти років діяла при районній асоціації інвалідів і забезпечувала гарячими обідами більше 50 осіб, серед яких інваліди, діти-сироти, діти, позбавлені батьківської опіки.
Багаторічні благодійні контакти поріднили Вольфратсгаузен та Броди. Урочисто було підписано договір про дружбу і співробітництво. А голові німецької благодійної організації Ріхарду Дімбату присвоєно звання «Почесний громадянин міста Броди».
На знак дружби між німецьким та українським містами встановлений пам’ятний знак у Вольфратсгаузені, а в Бродах відкрито стеллу дружби. На запрошення бургомістра делегація брідчан була учасником святкування 1000-ліття Вольфратсгаузена.
Під час одного з візитів німецькі благодійники привезли в дарунок від магістрату брідським вогнеборцям пожежну машину та інше сучасне обладнання. Варто зазначити, що такий дарунок через різні чиновницькі колізії непросто було привезти в Україну. Тож над цим чимало довелося попрацювати бургомістру Райнельду Бертхольду та голові районної асоціації інвалідів Анатолію Шнайдруку.
Німецька сторона звернулася до бродівської міської влади з проханням побудувати у Бродах капличку на знак подяки Богові за те, що оберігав у далеких мандрах благодійників, та дружби з українцями. Через рік у Бродах за кошти представників Спілки допомоги країнам Східної Європи було збудовано і освячено капличку св. Пантелеймона, яка є точною копією каплички св. Томи, що стоїть у Вольфратсгаузені. Цей Божий дім, споруджений на території центральної районної лікарні, став ще одним містком дружби між українськими та німецькими народами і духовно зміцнює та об’єднує міську громаду.
А нещодавно в Німеччині побачила світ книга Ріхарда Дімбата на 620 сторінок, де він описує 20-річну співпрацю між їх благодійною організацією та Бродівською районною асоціацією інвалідів.
За вагомий внесок у вирішення питань соціального захисту, реабілітацію інвалідів та багаторічну працю Анатолію Шнайдруку присвоєно звання Заслужений працівник соціальної сфери України.
У керівника, волонтерів немало цікавих задумів на майбутнє. Нещодавно завдяки наполяганню А.Ф. Шнайдрука відновила роботу координаційна рада з питань інвалідів при голові райдержадміністрації. На нарадах, у ЗМІ він порушує проблеми людей з особливими потребами, закликає до співпраці і підтримки.
І хоча Анатолій Федорович – людина толерантна і поміркована, але не стримує свого обурення, коли мова заходить про обласні комплексні Програми соціальної підтримки інвалідів на 2007-2011 та 2012-2014 роки. Адже відчутні результати від їх виконання не спостерігаються.
– Свідомість чиновників ще далека від прагнень суспільства творити добро і милосердя, – зазначає він. – Ну, скажіть, кого цікавить як живеться інвалідам сьогодні, коли є закони і укази, які ніхто не виконує? Як реалізується в Україні Конвенція ООН про права інвалідів? Зрештою, чи може інвалід придбати ліки, ціни на які ростуть щодня, на свою мізерну пенсію? Де ще у світі так принижують інвалідів як у нас?!
Праця в такій громадській організації як асоціація інвалідів – нелегка, але тут ніколи не опускають руки, не переслідують корисливих цілей, а прагнуть допомогти тим, хто цього потребує. Як наголошує її керівник:
– Працюємо не за медалі, а як совість вимагає.
