‒ Ранок вівторка розпочався незвично і, замість спокійного сну в теплій постелі, я прямую львівськими вуличками, щоб дістатись потрібної зупинки, – розповідає львів’янка пані Надія, яка шість років користується інвалідним візком. – Подекуди це зробити складно, бо тротуари не завжди облаштовані для зручного проїзду інвалідного візка. Але все ж мені вдається до неї добратись.
А далі жінка губиться, бачачи сходинки в тролейбусі:
‒ Розумію, що без допомоги тут не обійтися. Радує, що люди в нас хороші і з часом стають толерантніші, рідко відмовляються допомогти, але буває й таке. Якось жінка відмовилась через проблеми зі спиною, але таки допомогла. Багато людей стали уважнішими, це тішить…
Далі Надія доїжджає до потрібної зупинки і працівник ЛОА ВО СОІУ допомагає їй сісти в автобус.
Першою зупинкою в нас є Золочівський замок. Цікаво, що побудований він ще в 1634 році, та досі не втратив своєї краси. Враження також справляє Китайський палац Золочівського замку. І хоч тут не можна фотографувати, та знімків вистачає на доглянутому та оздобленому внутрішньому подвір’ї.
‒ Це неймовірно красиво. Як добре, що ми поїхали! ‒ ділиться враженнями один з учасників поїздки.
А тим часом подорожуючі допомагають пані Надії дістатись до другого поверху старовинного замку, адже самотужки це зробити неможливо. Безперечно, краса відреставрованих «покоїв» заворожує наших туристів, та ми рухаємось далі .
Підгорецький замок вражає людей територією, величчю та краєвидами.
‒ Я відвідую ці замки вперше. Цікава екскурсія дає змогу дізнатися більше про них. Шкода, що доступності немає. І дуже жаль, що їм приділяють мало уваги, адже вони заслуговують хорошої реставрації та догляду. Це те, що потрібно зберегти для наступних поколінь. Мені б дуже хотілось відвідати й інші пам’ятні місця України, бо рідко подорожую, ‒ ділиться враженнями наша співрозмовниця пані Надія.
Ми повертаємося до Львова й дорогою учасники діляться враженнями. Вони переглядають світлини і просто мовчать, натхненні красою побаченого.
